Собор Бориса Возницького: спогади, роздуми

Спогади Героя Україна Бориса Возницького – це і довірлива сповідь, і заповіт нащадкам перед лицем вічності. Результатом подвижницької праці мистецтвознавця та створеного ним колективу стала Львівська національна галерея мистецтв – найбільший музейний заклад України європейського значення, що носить його ім’я. Спогади писалися спонтанно, у рідкісні вільні хвилини, оскільки Возницький постійно був у русі, працював, зокрема, тяжко фізично, аж до виснаження, мотався між філіями галереї, їздив у зарубіжні відрядження як головний музейник України. І кількісно, і якісно зроблене Возницьким, як і його тактика й стратегія розвитку українського музейництва та культури, - досі повною мірою не висвітлено, не осмислено. Це видання – лише частка життєпису Возницького. Та навіть окремі його фрагменти – надзвичайно яскраві і захопливі. У спогадах – природна вдача Возницького. Жодного зовнішнього пафосу, жодного самозвеличення, жодних амбіцій. Усе ніби проти буденного, як і має бути. Тріумфальною аркою Возницькому і його колективу є розгорнута в часі і просторі Національна галерея (замки, палаци, вежі, шедеври старожитності, дух історії і велич культури). У символічному плані – це Собор Бориса Возницького.